неділя, 31 січня 2016 р.

Флешбеки - жахливе відчуття особливості

Вуглегірськ
Повне раптове занурення у минулі події, пережиття їх заново називають флешбеками. Ось ти серед своєї кімнати, чи їдеш кудись у громадському транспорті, чи слухаєш щось і раптом.. ти знову на війні! Саме у тій миті, яка тебе колись вразила. Найдрібніші обставини такі яскраві, емоції настільки бурхливі, що аж фізично відчуваються. Реальність щезає. Точніше, реальною стає війна, яка всередині тебе, а зір та слух мозку здаються непотрібними у цей час. І це стається ще і ще..
З часом ти вже можеш за власним бажанням зануритися туди, де вибухи, кров, смерть.
Яке таке «власне бажання»? Дивно, але це бажання таки з’являється. Бо ті болючі спогади стають такою собі «родзинкою». У тебе вони є, а у інших нема! Іншим не дано переживати той момент, коли ти проходиш по грані смерті та життя. «Вони не зрозуміють, мене ніколи!»
Така дивна і збочена насолода проходити знову через власні страждання. Переживати у собі муки смерті минулої особистості, і народження нової. Бо таким, як раніше тобі вже не бути.
Кожного разу, коли ти вважаєш, що йдеш на смерть і обираеш цей шлях, старий ти віддаєш життя за те, у що віриш. І якщо ти виживеш, то матимеш шанс прожити ще одне життя серед тих самих рідних, близьких, товаришів. Це ніби легка реінкарнація – тіло старе, а душа вже інша, оновлена. З іншими цінностями, орієнтирами та бажаннями. І таких «народжень» може бути багато.
А ті моменти, які оформилися у флешбеки, ще більш особливі, «краще з кращого». Тому з ними важко розлучатися, хоча вони й перевантажують та виснажуют психіку. Це здається важливою частиною особистості. І так просто цього не позбутися.
Але можна переробити ці спогади у щось не таке травмуюче. Тоді вони стануть більш звичайними, не будуть викликати такі гормонально-психологічні бурі. І тоді мозок зможе відмовитися від них. Навіщо ж вони йому такі спрощені та безбарвні? Сухі факти не можуть заставити людину так заціпеніти, як емоційне переживання. Тому, як варіант, можна описувати і читати, читати і описувати оті спогади, доки вони не стануть набором фактів та слів.
Не так важливо позбутися тих флешбеків самих по собі, як стану «Вони не зрозуміють, мене ніколи!». Погодься, неконструктивний такий стан. Ні до чого доброго він не призведе. Так, твої ємоції ніхто не переживе так яскраво, як ти. А от зануритися у описані тобою спогади зможуть.
Можна жаліти себе такого унікального, пережившого надзичайні жахи (і переживаючого їх знову і знову). Це якщо бути особливим важливіше, ніж щасливим та життєрадісним.

Немає коментарів:

Дописати коментар