понеділок, 18 січня 2016 р.

Перевертні

Постановочне фото з Фаготом, ПМ та віскі.
У час, коли немає особливих бойових дій, і служба йде звичним шляхом, перебування у АТО схоже на поїздку з друзями на полювання чи рибалку. А про що небезпідставно йде мова у анекдотах про такі види відпочинку? Звісно, про те, що головне не забути пляшки з алкоголем. Бо це є стрижнем відпочинку чоловічого колективу.
І колектив, який ще потріпаний важкими умовами проживання, боями та постійною небезпекою, дуже бажає відпочити. І вважає, що має право, що це нормальна боротьба зі стресом. Як же інакше? Все життя «природа + компанія + алкоголь = відпочинок». І травневі свята укріплювали щороку такий стан справ.
Або навпаки. Немає цікавих завдань, лиш якісь нудне життя. І хочеться розваг. І знову алкоголь найпростіша розвага і ліки від нудьги. Випив і час летить швидше.
Звісно, ще на полігоні усі клятвено обіцяють дотримуватися принципу – «Бухати у АТО категорично заборонено». Але потім у окремих бійців, чи груп бійців, це поступово деградує до:
«Бухати у зоні АТО категорично заборонено, а на полігоні можна»
«Бухати при підвищеній боеготовності та перед виходом на пост категорично заборонено, а у просто у зоні АТО можна»
«Бухати на посту та під час виконання бойової задачі заборонено, а у інший час можна»
«Бухати можна завжди, аби лиш не попадатися»
І клінічний «Я заслужив бухати».
Головне, що ця пошесть може початися з однієї особи. І якщо не локалізувати та не вирішити питання радикально, то логіка «чого йому можна, а мені ні, я ж нормальний, себе контролюю» може зі швидкістю грипу вразити весь колектив.
Тому важливо бути принциповим. І, навіть якщо ти можеш витримати алкоголь без втрати боєздатності, варто повністю відмовитися від нього. Щоб бути альтернативним орієнтиром і підтримати інших, що теж поки тримаються сухого закону.
Бо кілька міцних бійців, які можуть собі випити, не захмеліти і зупинитися, провокують слабкого, того, хто від тієї ж дози просто засне чи буде лазити навкарачки, чи вже не зможе спинитися.
Звісно, неабияке значення має і ідейність бійців. Ідейні можуть довго й непохитно утримуватися від алкоголю. Але.. часто їх бойовий дух може підірвати відсутність гідного застосування їх потенціалу, відсутність справжніх завдань. Тоді вони можуть почати пиячити просто від того, що й так усе навколо не так, як мало б бути, і алкоголем вже нічого не зіпсуєш.
Звісно, пиячити можна по-різному. І це один з аргументів тих, хто відстоює «нормальне здорове пияцтво». Бо можна бути: трохи заторможеним, сильно заторможеним та хитаючимся, або взагалі – шматом м’яса, що не може піднятися. Але майже кожен, що вважає, що він може втримати себе на легкій стадії сп’яніння, хоч пару раз допивався до останньої стадії.
Не усіх, хто не тримається строго сухого закону називають «аватарами». Більш того, ті, що пиячать час від часу, і навіть доходять до свинячої стадії, не вважають себе «аватарами». Вони ще й вважають, що мають право жартувати на тему «інших, справжніх аватарів». І виступають за жорсткі заходи боротьби з «аватарами». А вони ж просто «розслаблаються і нормальні пацани». Вони ж виконували бойові завдання, і «їм можна». І не важливо, що пару раз не зміг заступити на пост, чи відправитися на виїзд, через те, що був не бійцем, а шматом м’яса. Бо колись же ж він воював, а стояти на посту, то дурна справа.
Саме це не визнання часто применшує справжню глибину проблеми. Коли поганим вважається лише стан, коли боєць не може вийти з запою і втрачає людський вигляд. А все інше, то нормально. Навіть більш нормально, ніж бути тверезим.
Тобто маємо таке ранжування:
1.           «нормальні пацани», що час від часу, але не безперервно п’ють
2.           «дурні, чи хворі», що ніколи не п’ють
3.           «аватари», що п’ють постійно
Правда, це знайоме усім? Бо це ранжування принесенне з цивільного життя, де час від часу вживати алкоголь це норма, а все інше відхилення.
Але ж тут війна! Тут мають діяти інші правила. Тут ти наче завжди за кермом автомобіля. Кожен, хто перебуває у місці, де є хоч якась мізерна можливість, що ти будеш потрібен як боєць, має бути завжди тверезим. Усі інші варіанти, це злочин проти своїх же побратимів. Злочин проти їх життя та здоров’я. І часто це призводило до втрат. Часто до безповоротніх. І немає значення, що ти був нетверезим не завжди, а лише час від часу. Достатньо й одного разу.
Я часто думав, а от, якщо раптом прорив, і нашу оборону зімнуть переважаючі сили супротивника, як бути з тими, хто перебуває у стані шмата м’яса? Навряд чи можна вважати пораненого зеленим змієм «300-им». Тож тягти його (а може й не одного) навряд чи хтось буде серед бою. А ось чи лишати його ворогу там, де він хропе, чи забігти і просто пристрелити, ось жорстоке, але актуальне питання. Видно потрібно одразу задавати його тим, хто п’є. Хай самі вирішують, що з ними робити, якщо щось трапиться.
І не п’ють у АТО не ті, хто не п’є у цивільному житті, а ті, хто прийняв рішення дотримуватися тверезості. І те, що вони прийняли це рішення не означає, що «їм менше хочеться пити». Це просто сила волі, відповідальність, та розуміння ціни, яка може бути заплачена за алкоголь.
Насправді, алкоголю завжди є альтернатива. Альтернативою може стати будь що, що допоможе розслабитися без негативних для боєздатності ефектів. А саме - гарячі напої та їжа, книжки та журнали, телефони, планшети та ноутбуки. Та навіть радіо. А краще – цілий комплекс заходів. У польових умовах це все відносно дифіцитне, нагадує про далекий дім, а тому ціниться і допомагає.
Але допомагає лише сильним. Слабодухі не в силі побороти та перенаправити свої бажання. Їх потрібно примусово виправляти, а в деяких випадках і лікувати. Інакше це робить службу нормальних бійців ще більш небезпечною. І ця небезпечність абсолютно безглузда. Адже небезпека виходить від своїх. Алкоголіки, подібно до перевертнів, час від часу перетворюються з побратимів на саботажників, що працюють на ворога. Вони і спільне майно, придбане волонтерами за зібрані гроші, буває міняють на єдине, що їм до душі.

Бажаю усім тверезих побратимів. А головне - самому не стати тим алкоголіком-перевертнем.

Немає коментарів:

Дописати коментар