четвер, 11 лютого 2016 р.

23 квітня 2014 - подача документів та медкомісія


Привезли нас з Майдану на Печерськ, у військову частину 3066, що навпроти ЦВК. Автобуси висадили нас перед КПП. Там ми стали у чергу до кімнат, призначених для зустрічей солдат з близькими. У черзі я все розпитував сусідів, чи ми таки на службу у резерві будемо записуватисб, бо інакше мене не влаштовує. Більшість також хотіла у резерв, хоча були бажаючі і на повний контракт.
Черга була до офіцера частини 3027, куди ми й мали бути приписані. У приміщенні ми здавали копії документів і записувалися наші контактні дані.
Офіцер виглядав дуже незадоволеним та прискіпливим. Здавалося, що це він з своєї кишені має платити нам, тому зацікавлений позбутися якомога більшої кількості осіб. Тому чіплявся до усього, починаючи з зовнішнього вигляду.
Я стояв за моїм товаришем по сотні. Він, як і я, не служив до цього у армії.
Відсутність військового квитка у мого товариша дуже обурила офіцера. Дізнавшися, того не взяли через стан здоров’я, офіцер почав висувати припущення, що той заплатив, щоб відкосити, а оце зараз йому закортіло послужити, бо це модно. Казав, що раніше треба було служити, а то то нехочу служити, то хочу – несерйозно! А раптом серед бою перехочеш служити? Такі нам не потрібні!
Після такого прийому мені, з аналогічною відсутністю військового квитка за станом здоров’я, було якось не по собі. Але офіцер мабуть втомився, чи вважав непрофесійним повторювати раз за разом одні й ті самі слова. Він зробив пронизливий погляд, і вислухав моє пояснення щодо відсутності квитка. Де я казав про те, що колисьпісля струсу мозку були певні проблеми зі здоров’ям, які врачі вважали, що з часом пройдуть, і вони таки пройшли. Він зробив вигляд, що майже задоволений, лише зробив зауваження щодо того, що я «тримаю гранату у кармані» (рука наполовину була у кармані).
Усі, хто не служив, а таких була майже половина, отримали свою порцію присоромлення і гідно її витримали, не зірвавшись. Після цього нас відправили у Госпіталь МВС проходити медкомісію.
Я дуже хвилювався, що не пройду медкомісію. У мріях я вже був солдатом, і багатьом вже розповів про свої наміри. Було б дуже погано бути відбракованим на цьому етапі.
Госпіталь МВС знаходився біля метро Лук’янівська. Я раніше часто проїзжав повз нього, навіть не здогадуючись. Біля входу вже збирався народ.
Коли прибув наш майбутній начмед. Він пояснив, що все має бути добре, а як щось буде не так, то доповідати йому. Разом з персоналом госпіталю, ми пішли всередину.
Там ми мали спочатку заповнити якісь картки. У картках було багато полів. Без допомоги медперсоналу та начмеда було б багато помилок. Зновж таки мене хвилював момент, про те, що я не міг заповнити кілька полів, оскільки до цього не служив. Але все виявилось не таким вже й важливим.
Далі нас розбили на відділення, і до кожного відділення прикріпили медпрацівника. Це добре, бо госпіталь нагадував лабіринт. Наші командири у білих халатах зробили проходженння медкомісії найменш дискомфортним. Вони були наче тренери у спортсменів – підбадьорювали та підказували куди кому йти.
Лікарі теж не сильно до нас чіплялися, коли розуміли хто ми, і куди збираємося добровільно. Найчасиіше огляд складався з діалогу:
- Жалоби єсть?
- Нєт!
Після якого у папери бійця йшов запис «Со слов пацієнта – здоров» з підписом та печаткою. Як пояснив один з лікарів, писати «Здоров» вони не можуть, бо погано нас знають, та не бачили наших медичних карток.
Лише у офтальмолога та психіатра було більше уваги. Офтальмолог дійсно зафіксував мою близорукість. Психіатра усі боялися. Він попросив роздігнутися. Потім запитав – скільки максимально я можу випити за день. Відповів йому – дві пляшки вина. Ще цікавився, чи я був у Самообороні Майдану, і чи це моє добровільне рішення йти воювати. Я підтвердив це і отримав від нього автографи.
Деякі лікарі забували чи жаднічали ставити печатки, тож доводилося знов бігати до них. Довелося пропустити начмеда, який поспішав ще по справах і попросився без черги.
Після цього всі роз’їхалися. Потрібно було дочекатися результатів медкомісії та спецперевірки. Збори призначили на 25 квітня.

Немає коментарів:

Дописати коментар