вівторок, 2 лютого 2016 р.

«Тактичні».. матюки

У важких обставинах, якими є участь у бойових діях, та життя у польових умовах, легко підхопити матюки. Звісно, дехто їх підхопив ще змалечку, чи на інштх важких роботах, і постійно вживає вже давно. Але є і ті, у кого раніше язик не повертався вжити прилюдно хоч якесь з тих слів. Не кажучи вже про те, що розмовляти переважно їми.
Що ж дає вживання нецензурної лайки дорослим чоловікам, більшості з яких вже давно не потрібно доводити лайкою, що вони «вже дорослі і мужні»?
1) нецензурщина, від самого свого виникнення, річ дуже абстрактна. Не дарма ходять жарти, у яких за допомогою одного нецензурного виразу, у різних модифікаціях, описують повністю стан справ, і даються вказівки.
Тому, коли ти у тому стані, що нормальні слова вилетіли з голови, нецензурщина допоможе тобі запросто обійтися без них! Це вже об’єктивна причина. А таких ситуацій, коли у тебе немає часу згадувати слова, багато і на будівництві і у військовій справі. Тому певні середовища важко уявити без матюків. Без перебільшення, матюки врятували не одне життя, через можливість оперативного віддання абстрактних вказівок, суть яких зрозуміла з контексту.
Саме такий опис підходить для популярної у військових приставки «тактичний». Слова-інструменти на будь-який випадок. Там де має значення лише результат, вони завжди з тобою, як зброя.
2) це дозволяє випустити пару, дати вихід емоціям. Не буду намагатися довести витоки і причини цього ефекту. Достатньо того, що всі розуміють – дійсно вжиття матюків робить вислови значно емоційнішими. А емоцій у житті солдата більше, ніж варіантів для розслаблення. Тож легко піддатися і впустити у своє мовлення ці слова-паразити. Вони приберуть зайви напругу, випустивши її назовні у тій формі, яку зазвичай не публікують.
3) серед дуже мало жінок, та й взагалі, тих людей, перед якими було б соромно лаятися. Ті, кому заважав раніше той фактр, що у їх оточенні не прийнято вживати таких слів, можуть нарешті «відірватися».
Усе це добре.. Все зрозуміло, але..
Дуже просто звикнути до того, що немає значення, як ти спілкуєшся. До вседозволеності, коли ти можеш себе не контролювати. Вживання спрощенно-емоційного мовлення теж розвантажує мозок. Так простіше і єфективніше. Навіщо мозоку напружуватися і підбирати слова і вираз під кожен випадок? Це ж так вааажко. Та й результат виходить «пріснуватий» у порівнянні з матюковмісним аналогом.
Важко, важко відучуватися.. Контролювати себе знову. І коли зустрічаєшся з такими, як ти, знову виривається оте мовлення. Із задоволенням випліскуються ємоції у такому вигляді, від якого в’януть вуха у оточуючих. Але ж яке приємне відчуття – виплескувати емоції, не підбираючи слова і вирази.. Це додає відчуття особливого клубу, де немає умовностей.

Немає коментарів:

Дописати коментар