понеділок, 1 лютого 2016 р.

Як живеться солдату. "SOS!!!", чи "все у нас добре"?

По-перше, варто зазначити, що дійсно, у АТО не курорт, у абсолютній більшості випадків. Дійсно - складно. Але до тих складнощів кожен ставиться по-різному. І реагує також по-різному.
Зустрічав дві протилежні характеристики умов служби – «усе погано, зрада! нас кинули!» і «все, добре/нормально». І це не про різні умови йдеться, зазвичай, а про приблизно однакові.
Визначальним може виявитися будь-який з наступних чинників, чи їх комбінація:
1) у кожного своє розуміння визначення «стійко переносити труднощі військової служби». Неконкретне таке поняття. В нього можна вписате все, що забажаєш. Для когось знаходження поза домівкою вже незручність, а хтось може думати, що тут прописана необхідність стійко переносити будь-що, що випадає солдату.
2) це залежить від ставлення бійця до свого знаходження у складі підрозділів, що приймають участь у захисті країни в зоні АТО.
Погодьтесь, якось дивно було б іти у туристичний похід, а потім жалітися на камеру про те, що протікає палатка, чи нема чого їсти. Адже ти за власним бажанням туди пішов, і якщо хочеш покращити свої умови, то все у твоїх руках. Тому з тих, хто рвався захищати країну, мало хто особливо ремствує з приводу умов. Дали зброю та боєкомплект, то й добре.  Чого ще від тої влади очікувати? Адже це моя справа, а не чиясь.
Зовсім інакше виглядає усе з точки зору того, хто не мав бажання йти в АТО. Його примусово мобілізували, але не забезпечують за нормами. Чого тоді було тягти, якщо не можете прогодувати і дати те, що необхідно?
3) це бажання порядку. Хтось більш прискіпливо ставиться до того, що має бути за нормами, а хтось готовий задовільнитися поясненнями заспотила «ну не можемо ми, зрозумійте нас, не дають нам, не завезли..». Бувають різні випадки. Колись праві перші і все через те, що десь «зникають» харчі та все інше. А колись праві другі, бо не все в нас працює настільки ідеально, і не можна добути з «повітря» за секунду одразу все, що потрібно. Але в буль-якому разі вимогливість дає позитивні результати.
4) хочеться або отримати допомогу і співчуття від небайдужих громадян, або навпаки - є сором’язливість щодо цього. Буває, що бійцю і потрібно дійсно щось, але якось того, соромно просити. Бо може у когось ще гірша ситуація. Багато таких кажуть «у нас все є, у нас все добре». А буває, що навпаки – все наче нормально, а солдати не соромляться просити якихось витребеньок, чи просто хочуть, щоб про них пам’ятали і співчували. У більшості випадків, волонтери добре відчувають що і де. І допомагають в міру  потреб і тим, і іншим.
5) люди всі різні з різним відчуттям нормальності. Жили у різних умовах. Мені от після холостяцьких хврчів, і життя у напівопалюваному приміщенні, було усюди чудово. І харчі чудові, які б не були і т.д.. А для когось, може, цей перепад комфорту був дуже контрастним і у явний мінус..
6) хтось шукає співчуття, а хтось обирає пишатися тим, що таки подолав усі труднощі.
Я бува розповідаю, як то нам було, коли нас пивозили автобусами на місце дислокації, зовсім не облаштоване, і кидали на місцевості чи то ввечері, чи вночі. А ми мали самі облаштуватися якось, переночувати і розгорнутися. Без палаток, лише з власними речами. Спочатку якось ночували, а потім самі вирішували всі проблеми та облаштовувалися. Не було чого їсти, я знаходив на смітнику продукти. Хтось каже «бідненькі!». Ні, не бідненькі ми зовсім! Ми ефективні бійці, та здатні виживати та долати труднощі. Нехай не співчуття, а гордість переповнює вас по відношенню до захисників!
Ні в якому разі, не можна вважати, що ті, хто жаліється на погані умови, роблять це через якісь вади, чи ще щось. Можливо, це саме той випадок, коли потрібно "піднімати хвилю", тиснути на керівництво для покращення забезпечення. Або це дійсно особливий випадок, коли терміново потрібна допомога громадян.
І без вашої допомоги, громадяни, ми б дійсно могли б не раз голодувати і бути обірванцями. Бо колись кінчаються харчі навіть на смітниках. А було, що у бою втрачалися усі речі, крім тих, що на собі.. Але зазвичай дочекатися волонтерів можна. А вони привезуть те, що ви, громадяни, нам передаєте. А потім, і наше забезпечення підтягується, хоч якось. А з вашою підтримкою живемо зовсім добре)

Немає коментарів:

Дописати коментар