пʼятниця, 12 лютого 2016 р.

Вперше у Нових Петрівцях

Дорога до Нових Петрівців проходила через знайому мені з дитинства автостанцію «Полісся». Одразу за межею Києва починалася лісиста місцевість. Власне, далеко їхати не довелося.
Військова частина виглядала досить гарно і зразково. Дах будівель був вкритий малиновою металочерепицею. Поки їхали, побачив макет гвинтокрила (для відпрацювання висадки), полосу перешкод та будівлю для відпрацювання штурму.
Вишикували нас на плацу та поділили на два взводи. Зібрали усіх, хто мав вищі звання і з них призначили командирів.
Я потрапив у перший взвод. У нас старшим за заванням виявився капітан. Був ще й дуже активний та ласий покомандувати прапорщик. Тож одразу з’явилося два полюси.
За плацем, одразу перед полем полігону, знаходився наш наметовий табір, розташований на 500 бійців. Кожен намет мав всередині дві буржуйки та 20 складаних ліжок, поставлених так, щоб після кожних двох ліжок, що стоять впритул, був прохід. І одне гніздо 220В. Я зайняв місце у дальньому кутку, де ліжко було окремостояче.
Одразу пішли отримувати спальні комплекти, до яких входили матраци, ковдри, подушки простирадла, наволочки та рушники. Носили не кожен своє, а на всіх. Брали десь по п’ять матраців, клали собі на голову, та йшли до наметів. Так само з іншим. Простирадла, наволочки та рушники були окремо запаковані.
Після цього ми були дещо брудні та спітнілі. Нам обіцяли баню, але з гарячою водою не склалося.
Далі видали нам форму та взуття. Одразу нас попередили, що вона парадна, і псувати її неможна. А тренуватися будемо чи у своєму одязі, чи може видадуть рваний міліцейський 2-3-го сортів.
Далі нас нагодували. Була перловка з м’ясом, чай та хліб з маслом.
О 22.00 відпустили нас бритися та спати. Топити буржуйки ми не стали, бо було вже темно шукати десь дрова. Спалося добре, бо я захопив з собою шапку-вушанку з комплекту форми, виданої мені ще як самооборонівцю, підкладка від бушлату та нижня частина термобілизни. Найслабшим місцем виявилася термобілизна. Інші жалілися, що через холод не могли спати.

Підйом був о 5-й, бо ми мали швиденько поїсти та сховатися. Так, саме сховатися, бо у частину на мітинг приїзжали ветерани-ліквідатори аварії на ЧАЕС.

Після цього ми мали вільний час до 9-ї години у який ми:
-    підстригалися;
-    відпрацьовували удари п’яткою по піддонам, які нам привезли у якості дров, бо спати наступної ночі у холоді не хотілося нікому
-    досипали, бо з незвички дуже хотілося спати
До нас у наметове містечко завітав якийсь генерал, тож ми поправляли свої ліжка та вигляд. На той час нас було лише 80, а до понеділка 28-го квітня нас мало набратися вже 300, тоді і почнутся тренування.
Далі нам повідомили, що завтра неділя, занять не буде, можна записуватися на звільнення до вечора неділі і йти собі. Я записався теж. Помитися дуже хотілося, але переймався, щоб все було вірно оформлено і я не отримав за це прочуханки.
Я отримав завдання роздобути 5 літрову бутль води та подовжувач.
Проходити крізь КПП було незручно, наче я тікаю з частини. Раніше я думав, що ми тут будемо безвилазно аж до відправки. Ще й жодної перепустки мені не видали. Як я потім повертатимусь?
Ввечері зайшов до друга. Він одягнув свою стару форму прикордонника. Так і сфотографуівлися.

Немає коментарів:

Дописати коментар